Який діаметр магніта оптимальний для річки, озера чи порту з мулистим дном?

Правильно підібраний діаметр магніта визначає площу контакту зі знахідкою, стабільність зачепу та реальну, а не «паспортну» силу утримання. На мілких річках, у широких озерах і в портах із товстим шаром мула геометрія корпуса працює по-різному: чим більша пляма притиску, тим вищий шанс «прилипнути» до неоднорідної, заіржавілої поверхні. Тому пошукові магніти обирають не лише за тягою, а й за діаметром, співвідносячи його з течією, глибиною та характером дна для магнітної риболовлі.

Діаметр впливає не тільки на силу, а й на керованість. Надто великий диск на річці з сильною течією стає якорем і «заривається» в мул, тоді як занадто малий не створює достатньої плями контакту на іржавих деталях. Ключ — підбирати розмір під середовище та сценарій: підйом зі дна, прочісування вздовж паль, пошук біля мостів чи набережних, робота з човна або з берега. Далі — практичні орієнтири, що допоможуть швидко звузити вибір.

Де більший діаметр дійсно дає перевагу

Річка. Течія тягне трос під кутом, а дно часто кам’янисте з латками мулу. Тут працює збалансований діаметр 75–90 мм: він дає нормальну площу контакту і не перетворює кожен зачеп на «якір». Якщо русло глибше й течія сильніша, переходьте на 100–110 мм, але додайте гладкий захисний кожух і стежте за кутом тяги, щоб менше «копати» ґрунт.

Озеро. Стояча вода та відносно рівне дно дозволяють ставити більший диск 100–120 мм. Ширша «п’ята» краще перекриває ямки, ріллі ілу й іржу, підвищуючи шанс рівномірного прилягання без перекосів. Для пошуку з човна корисна фаска або знімний кожух, аби ковзати по дну без зайвого зачепу.

Порт із мулистим дном. Тут багато арматури, ланцюгів і товстий шар намулу. Діаметр 120–140 мм дає суттєву перевагу, особливо під час «прочісування» вздовж паль і бортів. За потреби піднімайте до 150–160 мм, але контролюйте кут тяги та використовуйте товстий статичний фал, щоб розвантажити зап’ястя й уникнути неконтрольованих ривків.

• Річка: 75–90 мм (100–110 мм для сильної течії та глибини).
• Озеро: 100–120 мм для стабільного притиску на рівному дні.
• Порт із мулом: 120–140 мм (до 160 мм для важких сценаріїв і товстого шару ілу).

Паспортна тяга вимірюється на плоскій чистій сталі при перпендикулярному відриві. У реальних умовах кривина металу, корозія, фарба й мул зменшують ефект. Тому вибирайте діаметр із невеликим запасом і підбирайте трос: статичний, із розривним навантаженням утричі вищим за орієнтовну силу магніта; довжина — із запасом під ширину акваторії. Великі диски потребують кращого контролю кута тяги: якщо тягнути під гострим кутом, реальна сила різко падає, і магніт починає ковзати замість притискатися.

Яка ж різниця між одностороннім і двостороннім пошуковим магнітом?

Тактика роботи на мулі та біля конструкцій

На м’якому дні головне — не «вспахувати» іл. Кидайте по дузі й ведіть паралельно берегу короткими підтяжками, даючи диску лягати всією площиною. Біля паль і стінок ведіть траєкторією уздовж конструкції, змінюючи кут під 30–45°, щоб збільшити шанс першого контакту. Якщо потрібен підйом важкого предмета, переведіть тягу максимально перпендикулярно — так ви використаєте всю площу диска і зменшите втрати через перекіс. Для пошуку з човна стежте, аби трос не ставав під гострим кутом до борта: це знижує силу й підвищує ризик застрягання.

Що робити, якщо магніт «залип»

Критична ситуація — це момент, коли коли магніт “прилип” до металевої конструкції під водою та не відривається. Спершу зменште натяг і змініть кут: дайте слабину, обійдіть точку, потім тягніть у бік уздовж площини, а не «на себе». Допомагає друга страхувальна мотузка, закріплена за додаткову проушину чи карабін; короткі імпульсні ривки з невеликою амплітудою ефективніші за силовий «видерти». Якщо дістатися жердиною, змініть вектор тяги знизу вгору й зробіть контрольний ривок перпендикулярно. Не перевищуйте межу троса: краще витратити кілька спроб зі зміною кута, ніж втратити комплект.

Догляд за пошуковим магнітом

Після кожного виїзду промийте корпус у прісній воді, зніміть металеву стружку пластиковим шкребком, перевірте різьбу й підтягуйте кріплення з фіксатором. Сушіть подалі від високої температури, щоб не пошкодити клей і магнітопровід. Раз на кілька виїздів оглядайте герметизацію та захисний кожух: навіть мікротріщини погіршують контакт і прискорюють корозію. Зберігайте в чохлі, а трос — сухим, змотаним «вісімкою», щоб уникати перекручення під час наступних закидів. Регулярний огляд карабіна й вузлів страховки зменшить ризик раптового роз’єднання у воді й збереже всі трофеї.